Мієлома
Мієломою називають злоякісне захворювання крові, при якому в кістковому мозку утворюється надмірна кількість плазмоцитів. Це призводить до пошкодження структури кісткового мозку, нирок і порушення роботи імунної системи. Дефективні плазмоцити утворюють пухлини, які розташовуються в кістках. Якщо таких осередків більше, ніж один, то мієлому називають множинною.
Мієлома — захворювання рідкісне, як правило, на неї хворіють люди старше 35–70 років. Але останнім часом мієлому починають діагностувати так само і у підлітків. Хвороба практично не піддається повному лікуванню, але інноваційні методи, які використовують в нашому медичному центрі, дозволяють призупинити ці процеси на досить тривалий період без істотного зниження якості життя.
Лікування мієломи
Пацієнти, у яких діагностували мієлому, потребують лікування, але інтенсивність впливу залежить безпосередньо від стану здоров’я пацієнта і стадії захворювання.
При безсимптомному перебігу захворювання (тліюча мієлома) пацієнти підлягають ретельному динамічному спостереженню і плановим обстеженням кожні 3–6 місяців.
При солітарній плазмоцитомі можна обмежитися променевою терапією. Лікування спрямоване на зменшення кількості аномальних плазматичних клітин і контроль таких проявів захворювання, як анемія, інфекції, больовий синдром.
Для лікування мієломи в даний час використовується таргетна терапія із застосуванням таких препаратів: бортезоміб, талідомід, леналідомід у поєднанні з глюкокортикоїдами і хіміотерапевтичними агентами.
Пацієнти, які є кандидатами для аутологічної трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин, після проведених успішних 3–4 індукційних курсів підлягають її проведенню. Кожен із видів лікування супроводжується розвитком побічних ефектів, більшість із яких піддаються лікарській корекції.
Супровідна терапія
Для лікування кісткових деструкцій, а також із профілактичною метою застосовуються препарати, що зміцнюють кісткову тканину — бісфосфанати. У разі вираженого болю, наявності компресійних переломів може рекомендуватися хірургічне лікування, іноді проводиться вертебропластика і встановлення титанових імплантів. Оскільки мієлома знижує імунітет, пацієнти з цим захворюванням схильні до частих інфекцій. Для лікування потрібен прийом антибіотиків, противірусних та протигрибкових препаратів.
Застосування препаратів імуномодулюючої дії (талідомід, леналідомід), призводить до розвитку тромбозів судин, що вимагає обов’язкового профілактичного прийому засобів для розрідження крові. Бортезоміб і талідомід можуть викликати розвиток полінейропатії, іноді у тяжкій формі, що також вимагає призначення спеціальних лікарських засобів.
Діагностика мієломи
Щоб встановити точний діагноз пацієнту, який звернувся з підозрою на мієлому, використовують рентгенологічне дослідження кісток скелета, дослідження на МРТ, КТ, ПЕТ-КТ. Також зразки кісткового мозку підлягають цитогенетичним і молекулярно-генетичним дослідженням.
Крім того, пацієнтам роблять аналізи крові, оскільки наявність мієломи часто проявляється підвищеним показником ШОЕ, падає рівень гемоглобіну, знижується кількість тромбоцитів і еритроцитів.
Роблять аналіз сечі, щоб визначити наявність патологічного білка.
Для того, щоб поставити остаточний діагноз, проводиться біопсія злоякісного новоутворення.
Симптоми
Згідно з міжнародною медичною практикою, миєломі приписують кілька чітко виражених симптомів, які допомагають запідозрити появу злоякісного новоутворення в організмі. До них відносять такі:
- у пацієнта яскраво виражені болі в кістках, хребті;
- інфекційні захворювання повторюються і погано піддаються лікуванню;
- пацієнти відзначають слабкість, хронічну втому. Стає складно робити найбільш звичні побутові справи, працювати у звичному режимі;
- втрачається вага і пацієнт стрімко худне без фізичних навантажень, дієт абощо. Вага може знизитися на 10–15 кг за місяць–два;
- кровоточать ясна, сильні кровотечі з носа;
- постійна спрага, неможливість втамувати спрагу звичною кількістю рідини;
- сильні головні болі, що призводять іноді навіть до блювоти;
- шкірний свербіж.
Причини захворювання
Причини виникнення мієломи, як і багатьох інших видів злоякісних новоутворень, вченим і дослідникам досі не відомі. Але існує низка факторів, які є сприятливими для появи онкологічних захворювань. До них належать:
- Спадковість. Схильність до онкологічних захворювань підвищується, якщо хтось із представників старших поколінь хворів на рак.
- ВІЛ-інфікованість. У цьому випадку схильність до меланоми зростає в рази.
- Вік. До мієломи схильніі носії у віці від 35 до 70 і старше років. При цьому чоловіки хворіють значно частіше за жінок.
- Несприятливі екологічні умови.