Гломусні пухлини шиї (парагангліома)

Парагангліома — гломусна пухлина шиї

Гломусна пухлина, також відома під назвами парагангліома, хемодектома — онкологічне захворювання, пов’язане з нервовими стовбурами і кровоносними судинами голови та шиї. Характерною рисою парагангліоми є утворення неприродних наростів на цих частинах тіла. Як правило, зростання і збільшення пухлин у розмірах відбувається дуже повільно.

Злоякісні пухлини вимагають циркуляції великої кількості крові, що протікає через них. Найбільш часто зустрічається пухлина, яка розвивається в області головної артерії шиї — сонної артерії. Гломусні пухлини можуть також вражати судини і нерви, що знаходяться у верхній частині шиї, в області нижньої поверхні черепа. Крім того, зустрічаються локалізації пухлин і в тканинах черепа, прилеглих до мозку.

Найчастіше гломусні пухлини утворюються в області яремної цибулини (пухлина яремного гломуса) або близько барабанного нерва уздовж мису (пухлина барабанного гломуса). Зрідка гломусні пухлини можуть розташовуватися уздовж барабанних канальців або частини лицьового каналу. Частота виявлення цих уражень становить від 2,8 до 10%, причому найчастіше спостерігаються сімейні випадки (Ван-Баррз). Сповіщалося також про виявлення злоякісних пухлин. Смертність хворих внаслідок розвитку гломусних пухлин становить 6%, причому хворі гинуть внаслідок місцевого прогресування цієї патології. Крім того, доведено, що у 8% пацієнтів із гломусними пухлинами існують супутні злоякісні утворення в інших системах органів.

Лікування

З огляду на розташування поблизу критичних структур, перед початком лікування необхідно точно оцінити ризики від хірургічного втручання і визначити можливість видалення пухлини в необхідному обсязі взагалі. Багатьом пацієнтам не може бути призначена хірургія гломусних пухлин зважаючи на тяжкий загальний стан організму або наявність інших захворювань, що роблять проведення загальної анестезії ризикованим. Тому дедалі частіше при гломусних пухлинах призначається комбіноване лікування. У ролі радикального методу виступає радіохірургія на КіберНожі, а додатково застосовуються хіміотерапія і/або променева терапія.

Лікування на системі КіберНіж

Система КіберНіж

Традиційним методом лікування парагангліїв є тотальне видалення в процесі нейрохірургічної операції. Однак особливість будови даної пухлини, що включає в себе безліч кровоносних судин, не дозволяє хірургам показувати низьку частоту післяопераційних ускладнень. Саме тому радіохірургічне лікування на КіберНожі демонструє високу ефективність при меншій кількості ускладнень.

Неправильна форма пухлини, що збільшує обсяг зачеплених здорових тканин при операції, не є перешкодою для КіберНожа: множинні пучки формують зону високої дози випромінювання точно в обрисах пухлини, не викликаючи пошкодження здорових структур мозку.

Першим етапом після визначення тактики лікування стає створення просторової моделі пухлини, в якій буде зосереджено дозу іонізуючого випромінювання, яку буде доставлено ​​точно в пухлину. Потім складається план лікування — проводиться розрахунок кількості тонких одиночних пучків випромінювання високої потужності і множинних позицій, з яких вони будуть спрямовані в зону пухлинного ураження. Практична доставка випромінювання в пухлину буде проведена з різних положень мобільного лінійного прискорювача, розміщеного на роботизованому маніпуляторі.

Безопераційне лікування парагангліоми на КіберНожі — план лікування

Діагностика

Сучасний спіральний 32-зрізовий комп’ютерний томограф Siemens SOMATOM go.Up

Діагностика починається з ретельного вивчення історії хвороби та детального огляду області ураження терапевтом. Це дозволяє встановити розмір і місце розташування пухлини і передбачити можливі аномалії кожного нерва, ураженого гломусною пухлиною. Огляд вух також входить в число процедур діагностики, оскільки він може виявити пухлини за барабанною перетинкою.

Комп’ютерна томографія (КТ) та магнітно-резонансна томографія (МРТ) ефективні при постановці діагнозу. Ці методи також допомагають визначити розмір пухлини і ідентифікувати будь-які інші пухлини в області шиї. Досить часто знання з області ангіографії (наука, що вивчає роботу кровоносних судин шиї) застосовуються для виявлення кровопостачання пухлини, а також для визначення способів його циркуляції в мозок. У більшості випадків біопсія пухлини не проводиться до початку лікування, оскільки вона може викликати сильну кровотечу.

Симптоми

Найчастіше хворі звертаються за діагностикою зі скаргами щодо появи повільно зростаючих, безболісних, але пульсуючих на шиї мас. Іноді зустрічається помітне погіршення слуху одного вуха, викликане пульсуючим шумом (так званий шум у вухах — tinnitus).

Також зустрічаються такі симптоми:

• «сідання» голосу;
• ускладнене ковтання;
• проблеми з рухом язика.

Схильність і особливості перебігу

Гломусні пухлини розвиваються в період між другою і восьмою декадами життя, в середньому у віці 52 років. Але в медичній літературі описаний і рідкісний випадок розвитку барабанного гломуса у дитини у віці до 2 років. Ці пухлини в 2–6 разів частіше виникають у жінок, ніж у чоловіків, причому вони переважно утворюються зліва.

Внаслідок складної будови кісток черепної основи гломусні пухлини розвиваються по шляху найменшого опору. Ці пухлини можуть руйнувати кістку, що супроводжується появою відповідних ознак і симптомів. Гломусні пухлини розвиваються повільно. Ураження центральної нервової системи часто відбувається пізніше і виявляється після розвитку ознак неврологічних змін.