Гліобластома мультиформна

Мультиформна гліобластома
Гліобластома (мультиформна гліобластома) — найпоширеніша і найагресивніша форма серед усіх пухлин мозку (IV ступінь злоякісності за класифікацією ВООЗ, grade IV WHO). Зустрічається під іншими назвами: астроцитома IV ступеня злоякісності або гліома IV ступеня злоякісності.
Пухлина гліобластоми не має чітких меж, стрімко розростається, стискає своїм обсягом головний мозок і проростає в його тканини. Результатом агресивного зростання гліобластоми є необоротне руйнування головного мозку.
Через поширеність випадків захворювання, саме гліобластому поза медициною найчастіше називають «раком мозку», хоча, по суті, гліобластома не є ним.
Лікування гліобластоми

Нейрохірургія пухлин головного і спинного мозку
Важливим для вибору тактики лікування та прогнозу її успішності є стадія, на якій була виявлена пухлинна патологія. До того ж особливості кожного клінічного випадку передбачають необхідність індивідуального підходу до вибору методу лікування шляхом міждисциплінарного консиліуму, на якому визначається тактика лікування.
Терапія гліобластоми у більшості випадків передбачає комплексний підхід, який полягає в боротьбі зі злоякісним процесом не одним, а одразу кількома методами лікування: видалення пухлини хірургічним шляхом, хіміотерапія, променева терапія, радіохірургія.
Якщо захворювання діагностовано на пізній стадії, коли пухлина має великий обсяг, видалення гліобластоми оперативним шляхом є основним методом лікування. Під час операції видаляється якомога більше тканин злоякісного новоутворення.
У складі комплексного лікування гліобластоми застосовується також променева терапія на сучасному лінійному прискорювачі Elekta Synergy з функцією IMRT (моделювання інтенсивності подачі дози іонізуючого випромінювання).
IMRT — сучасний стандарт променевого лікування онкологічних захворювань, під час якого високі дози іонізуючого випромінювання подаються точно в межі пухлини, в той час як здорові тканини головного мозку залишаються захищеними від впливу радіації.
Також у лікуванні гліобластоми широко використовується хіміотерапія, препарати якої надають руйнівну дію на швидкоподільних клітин раку.
У низці випадків у лікуванні гліобластоми застосовується радіохірургія на системі КіберНіж. Цей метод лікування особливо ефективний у боротьбі з пухлинами головного мозку, оскільки проводиться дистанційно, без хірургічного втручання, розрізів і крові. Однак радіохірургічний метод призначають при гліобластомі лише в тому випадку, коли пухлина діагностована на ранній стадії.

План лікування гліобластоми на КіберНожі (радіохірургія). Усередині зони, окресленої червоним кольором, буде сформована висока доза іонізуючого випромінювання, згубного для клітин пухлини
Лікування гліобластоми на КіберНожі — у яких випадках застосовується радіохірургія?
Гліобластома — одна з найагресивніших пухлин головного мозку. Її лікування на КіберНожі дає найбільший ефект, тому вкрай важливо виявити початок хвороби на ранніх стадіях, поки її розміри дозволяють проводити радіохірургію.
Найбільш ефективною є радіохірургія для пухлин діаметром 2–4 см. Обмежень за формою самої пухлини, порівняно з лікуванням на ГаммаНожі, який здатний довести рівномірну дозу тільки у формі кулі, КіберНіж не має: чітко зазначена міжнародними стандартами лікування висока доза, покликана привести до руйнування пухлинних клітин, буде сконцентрована в усьому обсязі гліобластоми незалежно від того, наскільки складною буде форма цієї пухлини мозку.
Безпека лікування гліобластоми обумовлюється точним виявленням меж пухлини і взаємного розташування здорових тканин головного мозку, що визначається перед початком лікування методами КТ і МРТ з наступною побудовою просторової 3D-моделі, за якою потужний програмний комплекс розраховує параметри подачі кожного з безлічі тонких пучків іонізуючого випромінювання, з яких і буде сформована загальна доза для пухлини.
Під час сеансу лікування система стеження КіберНожа звіряє з заздалегідь сформованим планом лікування стан пухлини перед подачею кожного з пучків випромінювання, що зберігає точність навіть у разі руху пацієнта, мінімізуючи опромінення здорових тканин, що оточують пухлину головного мозку.
Радіохірургічне лікування гліобластоми на КіберНожі зазвичай доповнюється хіміотерапією.
Діагностика
Виявити гліобластому можна за допомогою магнітно-резонансної томографії (МРТ). При підозрі на гліобластому пацієнту вводиться спеціальна контрастна речовина, яке забарвлює злоякісні клітини на знімку, тим самим визначаючи розміри та межі пухлини.
Гліобластому можна діагностувати за допомогою комп’ютерної томографії (КТ) головного мозку. Також застосовують пункційну біопсію, малоінвазивну процедуру, під час якої за допомогою голки лікар проводить забір тканини пухлини для подальшого гістологічного дослідження.
Як проявляється гліобластома?
Небезпека гліобластоми полягає в тому, що пухлина стрімко прогресує за той час, коли у пацієнта з’являються перші тривожні симптоми. Саме з цієї причини переважна більшість випадків захворювання діагностуються на пізніх стадіях, коли пухлина значно проростає в тканини головного мозку.
Симптоматика гліобластоми має схожість із проявами інших захворювань головного мозку, в тому числі не онкологічної природи.
Основні симптоми гліобластоми:
- головний біль, який не проходить протягом тривалого часу;
- втрата чутливості рук і ніг, порушення координації;
- судомні напади;
- проблеми з мовним апаратом;
- порушення зору (наприклад, двоїння в очах);
- розлад пам’яті;
- загальне нездужання, нудота і блювота.
Причини
Точні причини розвитку гліобластоми досі не встановлені. Ризик розвитку гліобластоми підвищується, якщо пацієнт страждає на нейрофіброматоз.
Фактори, що провокують розвиток гліобластоми:
- вплив на головний мозок хімічних речовин;
- вірусні інфекції (цитомегаловірус, вірус герпесу людини шостого типу, поліомавірус);
- радіаційне випромінювання.
Профілактика раку мозку
Діагностувати онкологічні захворювання на ранній стадії, в тому числі й доброякісні та злоякісних пухлини головного мозку, дозволяє комплексне обстеження всього організму — онкологічний скринінг (onco check-up), який варто проходити не рідше разу на рік.
Профілактичне дослідження включає лабораторні тести на онкомаркери, інструментальну діагностику (МРТ, КТ, УЗД), ендоскопічні дослідження, які дозволяють виявити патологічний процес на ранній стадії, коли він розвивається безсимптомно.






