Лімфоми шкіри

Лімфома шкіри

Лімфома шкіри — це пухлина, що розвивається з лімфатичних тканин. Існують доброякісні та злоякісні лімфоми. Злоякісні лімфоми залежно від виду клітин бувають Т-клітинні і В-клітинні.

Лікування

Найчастіше для лікування лімфом шкіри як В-клітинного, так і Т-клітинного виду застосовується поліхіміотерапія. Самостійно цей метод лікування застосовується в терапії ранніх стадій захворювання і дозволяє домогтися ремісії майже в 100% випадках.

Лінійний прискорювач Elekta

На більш пізніх стадіях патологічного процесу застосовується комбінація методів поліхіміотерапії і променевої терапії (опромінення уражених осередків). Променева терапія пухлин передбачає найбільш щадний підхід, при якому високі дози іонізуючого випромінювання доставляються точно в обсяг пухлини, при цьому здорові органи і тканини поблизу новоутворень залишаються максимально захищеними.

Такого ефекту дозволяє досягти використання сучасної технології IMRT (моделювання інтенсивності подачі дози випромінювання) на лінійному прискорювачі Elekta.

Зважаючи на унікальність кожного випадку захворювання, точне визначення тактики лікування відбувається на міждисциплінарному консиліумі лікарів різних спеціальностей.

Діагностика

Постановка діагнозу лімфом шкіри ускладнена різноманіттям видів і форм цього захворювання, а також тим, що вони схожі на різні хронічні доброякісні захворювання шкіри. Розвивається більшість злоякісних лімфом шкіри повільно, і довго вони схожі на екзему, псоріаз, атопічний дерматит та інші дерматози. Гістологічні, імунологічні, імуногістохімічні дослідження на ранніх етапах недостатні для остаточного діагнозу, тому в спеціалізованих онкологічних центрах застосовуються й інші методи діагностики. Однак дільничні лікарі та лікарі сімейної медицини повинні за клінічними і гістологічним показниками виявляти лімфоїдні захворювання шкіри і направляти хворого на консультацію до фахівця.

Біопсія — забір зразка тканин пухлини для подальшого гістологічного і цитологічного дослідження

Першим методом, який застосовується в діагностиці лімфоми шкіри, є лабораторне дослідження крові. Постановці точного діагнозу, зокрема диференціації типу пухлини та стадії захворювання сприяє гістологічний і цитологічний аналіз зразка тканини новоутворення, який вилучається для дослідження шляхом біопсії, а також лімфатичних вузлів.

Для визначення поширеності онкологічного процесу в інші органи і тканини застосовуються інструментальні методи діагностики: магнітно-резонансна томографія (МРТ), комп’ютерна томографія (КТ), а також ультразвукова діагностика (УЗД).

Усі ці методи дозволяють діагностувати захворювання, характер його перебігу, стадію процесу і розробити тактику лікування, яка буде ефективна в конкретному випадку захворювання.

Т-клітинна злоякісна лімфома (грибоподібний мікоз)

Вражає не тільки шкіру, але і лімфатичні вузли, а також внутрішні органи. На початковій стадії захворювання на тілі і кінцівках з’являються плямисті, вузликові, уртикарні утворення, що за зовнішнім виглядом нагадують екзему, атопічний дерматит, псоріаз та інші схожі захворювання.

Лімфоїдні утворення викликають у пацієнтів інтенсивний свербіж. З плином часу на шкірі з’являються множинні щільні вогнища ураження різного розміру. Зливаючись один із одним, вони утворюють темно-червоні або синюшного кольору бляшки з нерівними обрисами. Нерідко утворюються також численні вузлики, бульбашки, пустули, лущення, розчіси, серозні і геморагічні кірочки. За відсутності лікування лімфоїдні утворення трансформуються в різні за величиною пухлини і виразки. Т-клітинна злоякісна лімфома може також протікати у вигляді еритродермії (почервоніння і запалення всієї або майже всієї шкіри).

В-клітинні злоякісні лімфоми (ретикульоз шкіри, ретикулосаркоматоз)

Ці види лімфом відрізняються великою різноманітністю. Частим проявом В-клітинної злоякісної лімфоми є бляшки різної величини (5–15 см), які можуть зростатися і рости. Колір бляшок — від рожево-синього до червоно-синюшного відтінку. При В-клітинній злоякісній лімфомі пухлинний процес починається рано і активно прогресує. При цьому виникають численні фіолетово-червоні вузли величиною до 8 см і більше, схильні до інтенсивного зростання. Процес інтенсивного зростання супроводжується збільшенням лімфатичних вузлів, печінки і селезінки, змінами в клінічному аналізі крові і структури лімфатичних вузлів.

Причини й фактори ризику

За статистикою, злоякісні лімфоми шкіри частіше зустрічаються у представників чоловічої статі, ніж жіночої. Вік розвитку захворювання — від 30 років. У вкрай рідкісних випадках Т-клітинні і В-клітинні лімфоми шкіри зустрічаються у дітей.

Причиною розвитку лімфоми шкіри служить мутація Т- або B-лімфоцитів, в результаті чого відбувається розмноження клітин і їхнє поширення в шкіру.

 Фактори ризику, які можуть призвести до розвитку лімфоми шкіри:

• ослаблений імунітет;
• вірусні інфекції;
• тривалий контакт з канцерогенними речовинами, хімікатами в промисловій галузі, сільському господарстві, будівництві абощо;
• вплив УФ-випромінювання.