Коли пацієнтці онкогінеколога потрібен уролог?

Яку допомогу пацієнтці онкогінеколога може запропонувати уролог?
Клінічна практика довела, що найбільшого ефекту в лікуванні раку досягають в тих онкоцентрах, де застосовується мультидисциплінарний підхід до розробки тактики лікування і його проведення. Це означає, що на кожному етапі рішення щодо того, які методи, процедури і препарати будуть використані для лікування первинної пухлини, її метастазів, підтримувального і симптоматичного лікування порушень, супутніх захворювань (неврологічні, судинні, робота травної системи тощо), приймаються на міждисциплінарному консиліумі, в якому беруть участь лікарі-онкологи різних спеціальностей — онкохірурги, онкогінекологи, онкоурологи, променеві терапевти, хіміотерапевти та інші.
Колегіальне вироблення рішень дозволяє обрати найбільш ефективну і щадну тактику боротьби з пухлинами. Саме такий міждисциплінарний підхід є невід’ємною частиною онкологічної допомоги, яку отримують пацієнти Клініки Спіженко в Києві.
Одним із найбільш показових в плані ефективності спільної роботи лікарів різної спеціалізації є лікування захворювань жіночої сечостатевої сфери. Досить частими є випадки, коли пухлини матки, пухлини яєчників, розростаючись, починають здавлювати навколишні органи. У тому числі регулярно проявляється стискання сечовивідних шляхів, яке призводить до застою сечі і загрожує різними ускладненнями.
У такому випадку, якщо онкологічний центр не має в штаті кваліфікованого онкоуролога, що володіє сучасними методиками, пацієнтам нерідко проводиться складна і травматична операція, під час якої формується вихід для відтоку сечі на зовнішній стінці черевної порожнини (уростома, нефростома, цитостома), що різко знижує якість життя.
Однак сучасні методики, впроваджені в Клініці Спіженко завдяки міждисциплінарнму підходу, дозволяють обійтися без складної і травмуючої операції, провівши стентування. Встановлення в просвіт сечовипускального каналу (або сечоводу) гнучкого і жорсткого циліндричного стента, виготовленого з матеріалу, що не вступає у взаємодію з біологічними тканинами, відновлює відтік сечі і знижує ризик подальшого звуження каналів відведення сечі з нирок і/або сечового міхура.