“Я б не сказала, що наша історія дуже радісна, але в ній є значна частка, можна навіть сказати, щастя”, — історія пацієнтки
Дочка нашої пацієнтки, Марина, поділилася з нами історією своєї сім’ї.
“Я б не сказала, що наша історія дуже радісна, але в ній є значна частка, можна навіть сказати, щастя”
В нашу клініку вони звернулися з її мамою, у якої була діагностована пухлина головного мозку 4 стадії. Хвороба виявилася підступною — пухлина доросла до агресивної стадії без будь-яких симптомів. Лікарі, які раніше проводили діагностику, пророкували мамі Марини максимум 3-4 місяців життя.
“Коли ми потрапили до Клініки Спіженко, Наталія Спіженко сама особисто підійшла до моєї мами і сказала, що не потрібно здаватися — потрібно лікувати! І таким способом сталося диво і обіцяні 3-4 місяці перетворилися на 11 місяців життя моєї мами”.
За цей період сім’я Марини встигла дуже багато чого пережити разом, багато згадати і відпустити образи.
“Я хочу низько вклонитися Наталії за те, що вона щиросердно поставилася до моєї найріднішої людини — моєї мами. Вона зробила щось таке неймовірне, навіть можу процитувати слова своєї матері. Для неї це був такий досвід цікавий, вона відчула себе в клініці, ніби вона кудись мандрувала за кордон. У неї була мрія “галопом по Європі” і я не встигла здійснити це для своєї мами. Але ось, можна сказати, навіть останні слова моєї мами були про те, як вона смачно їла тут у найкрасивіших боксах, у неймовірній палаті. Вона почувалася тут не просто як удома, а ніби десь закордоном і десь у ресторанах харчується”.
Вони вихідці з дуже маленького міста, і для матері Марини зустріч із Наталією Спіженко виявилася неймовірною подією, вона відчула себе, мов на прийомі у королеви.
“Цей ось момент дав поштовх до життя і до боротьби. І ми виграли ще величезних 5 місяців. І моя подяка Наталії нереальна. У всіх своїх щоденних молитвах я молюся за здоров’я Наталії, її сім’ї і процвітання клініки. І хочу порекомендувати людям, у яких в житті трапляється безнадія, спробувати сюди звернутися, тому що щось тут відбувається неймовірне і трапляються дива. Хоч моєї мами вже і немає, це місце залишається для мене такою от провідною зіркою, де можна отримати професійні послуги, звернутися до професійних лікарів. Тут відчувається дух, команда. З порога тобі посміхаються, тебе впізнають — ти не почуваєшся тут чужинцем.”
Марина побажала успіху клініці і побільше людей, які видужали. А ми в свою чергу, безмежно вдячні Марині за те, що вона поділилася з нами своєю історією. Адже саме такі історії надихають нас боротися за кожне життя!
