Лабораторна діагностика раку

Діагностика раку передбачає комплекс лабораторних та інструментальних досліджень. Клініка Спіженка потурбувалася про те, щоб пацієнти, які до нас звертаються, мали змогу пройти комплекс досліджень, спрямованих на верифікацію діагнозу.

Скринінгові програми мають надзвичайно вагоме значення у ранньому виявленні онкозахворювань або передракових станів. Проте, коректне встановлення діагнозу  та повноцінна діагностика – запорука ефективного лікування.

Які лабораторні дослідження можуть використовуватися для діагностики раку?

Залежно від наявної симптоматики, анамнезу, супутніх захворювань і підозрюваного діагнозу, лікар може призначати різні типи аналізів.

Для підтвердження, встановлення або спростування діагнозу можуть досліджуватися зразки крові, біологічний матеріал іншого типу (сеча, кал, зразки відібраних тканин і рідин).

Лабораторні тести також можуть бути використані для скринінгу пацієнтів з високим ризиком, точного визначення стадії раку, визначення варіантів лікування та оцінки того, чи рак реагує на лікування.

Також лабораторна діагностика необхідна, якщо висунута підозра на рецидив захворювання.

Перерахувати і детально описати доступні дослідження доволі важко. Крім того, науково-медична галузь постійно розвивається, що дає змогу проводити детальнішу, глибшу оцінку з високою точністю.

Аналізи крові корисні не тільки для визначення загального стану здоров’я, включаючи функцію нирок і печінки, але й наявність певних хімічних речовин і білків у крові також може допомогти лікареві діагностувати рак. 

Хоча аналізи крові самі по собі не можуть бути використані для діагностики раку, коли вони використовуються з додатковими діагностичними методами, такими як візуалізація, вони допомагають виявити аномалії, щоб визначити діагноз і вибрати відповідні варіанти лікування.

Можуть виконуватися аналізи крові на “онкомаркери”, які сигналізують про необхідність подальшого обстеження для виявлення першопричини росту показників.

Аналіз сечі може допомогти виявити наявність певних видів раку. Дослідження клітин, знайдених у зразку сечі, називається цитологією сечі. Рак сечового міхура є найбільш очевидним типом раку, який виявляють таким чином, але ракові клітини нирок, передміхурової залози та шийки матки також можна виявити за допомогою аналізу сечі.

Крім того, при підозрі на множинну мієлому проводиться аналіз сечі  для пошуку мієломного білка в сечі. Якщо цей білок буде виявлено, ймовірно, буде проведено додаткове дослідження сечі, що називається електрофорезом білка сечі (UPEP) та імунофіксацією сечі.

Що таке онкомаркери?

Онкомаркери або пухлинні маркери – речовини, які виробляються організмом. Збільшення їх кількості відбувається за наявності пухлин чи доброякісних утворень певного типу. Дані речовини можуть виявлятися лабораторним шляхом у різних видах матеріалу: крові, сечі, калі, тканинах пухлин.

Оскільки підвищений онкомаркер не обов’язково вказує на рак, онкомаркери не можна використовувати окремо для діагностики раку. Як правило, вимірювання пухлинних маркерів використовується в поєднанні з іншими тестами, такими як біопсія.

Окрім звичайних аналізів, пацієнти часто чують про необхідність проведення цитологічного, гістологічного, імуногістохімічного дослідження.

Ми допоможемо вам зрозуміти зміст і відмінність цих методів лабораторної діагностики.

Цитологічні дослідження (цитологія)

Цитологія передбачає дослідження зразка рідин. Визначення типу клітин, присутніх у матеріалі, допомагають не лише з діагностикою раку, а й при виконанні скринінгових тестів, наприклад, мазка Папаніколау.

Існує кілька шляхів отримання зразків клітин для цитологічного дослідження:

• зішкріб (як при ПАП-тесті на прийомі у гінеколога);
• збір біологічного матеріалу без жодних втручань (сеча, мокротиння, виділення із соска тощо);
• тонкоголкова аспірація – взяття рідини із ураженої ділянки за допомогою тонкої голки;
• біопсія.

Гістологічні дослідження (гістологія)

Гістологія — це мікроскопічне дослідження тканин і органів за допомогою зрізів, фарбування та дослідження цих зрізів під мікроскопом. Дозволяє візуалізувати структуру тканини та характерні зміни, яких тканина могла зазнати.

Саме завдяки гістологічним дослідженням вдається встановити тип раку, його походження, чітко стадіювати його.

Гістологічний тип визначається шляхом мікроскопічного дослідження підозрюваної тканини, яка була вирізана шляхом біопсії або хірургічної резекції. Якщо гістологічний тип відрізняється від того, що зазвичай виявляється в досліджуваній тканині, це може означати, що рак поширився на цю ділянку з якогось первинного місця.

Метастази можуть розповсюджуватися шляхом прямого поширення, через кровотік чи лімфатичну систему або шляхом посіву чи імплантації ракових клітин.

Після підтвердження раку патологоанатом намагається визначити, наскільки ракові клітини схожі на здорові зрілі клітини. Такі клітини називають диференційованими. Ракові клітини, які не схожі на своїх здорових аналогів, називаються недиференційованими або, оскільки вони часто виглядають як дуже незрілі клітини, примітивними. Патолог встановлює патологічний ступінь пухлини залежно від того, наскільки агресивною тканина виглядає під мікроскопом. Ступінь пухлини може бути виражений словами або числом. 

Один набір термінів складається з добре диференційованих (1 клас), помірно диференційованих (2 клас), погано диференційованих (3 клас) або недиференційованих (4 клас). Коли пухлини класифікуються за номерами (від 1 до 4), пухлина 1 ступеня має кращий природний перебіг та прогнози, ніж пухлина 4 ступеня.

Раки далі класифікуються відповідно до стадії. Визначення стадії описує, наскільки прогресував рак на основі розміру первинної пухлини та того, чи поширилася вона та/або куди.

Отже, ми бачимо, що лабораторні дослідження відіграють ключову роль у встановленні коректного діагнозу. Вичерпна інформація про тип раку, стадію тощо дають змогу онкологам надалі обирати протокол лікування та допомагати пацієнту одужати найефективнішим способом.